подивись

Руїни Кюльтепе/Kültepe (Каніш-Карум/Kaniş-Karum)

Кюльтепе, де були знайдені документи, які свідчать про те, що історія Кайсері нараховує понад 6000 років, знаходиться в 21 кілометрі від центру Кайсері. В руїнах Кюльтепе/Kültepe, який складається з кургану, де знаходяться руїни першого міста, заснованого хеттами в Анатолії та Карума/Karum, що його оточує, можна побачити руїни адміністративних будівель, релігійних споруд, будинків, магазинів та майстерень. Карум в Кюльтепе був центром карумів - великих торгових колоній, заснованих ассирійцями, та з нього здійснювали керування іншими карумами. Кюльтепе відзначається тим, що тут збереглися перші таблички з письменами, а також тем, що він є першим організованим центром торгівлі в світі. На цих табличках, заповнених ассирійським клинописом, знаходяться листи, що відображають політичні та юридичні стосунки того часу, векселі, печатки, а також тексти угод. Вищезгадані таблички в 2015 році були включені до переліку світових пам’яток ЮНЕСКО.

Археологічний музей

Музей Кайсері, який проливає світло на перші століття Кайсері, який за свою 6000-річну історію прийняв багато різних цивілізацій, має багату колекцію, яка складається з сотень експонатів, що знайдені в основному на території каруму Каніш/Kaniş, однієї з ассирійських колоній Будівля музею, який було перенесено в цитадель Кайсері, завдяки своїй сучасній та технологічній інфраструктурі надає своїм відвідувачам можливість здійснити подорож на багато століть назад.

Вежа з годинником

Вежу з годинником побудував майстер Саліх з Тавлусуну/Tavlusun в 1907 році за приказом султана Абдулгаміда II та за підтримки мутасаррифу Кайсері Хайдар-бея. В гостроверхому пірамідальному конусі, що закриває вежу, є прямокутний отвір, всередині якого знаходиться годинниковий дзвін. Коли Мустафа Кемаль Ататюрк прибув до Кайсері, він звернувся до жителів Кайсері саме звідси.

Етнографічний музей (особняк Гюпгюпоглу)

Найстаріший з будинків Кайсері особняк Гюпгюпоглу, що добре зберігся, вперше побудований між 1419-1497 роками та до XVIII століття особняк поступово розширювався через зміни та доповнення. Особняк складається з жіночої та гостьової половини, кожна з яких повернена на північ та має власний двір. Двоповерховий особняк привертає увагу кам’яною ліпниною ззовні та різьбленими прикрасами ручної роботи по дереву всередині. Після перенесення Музею етнографії в 1998 році східна частина особняка, де розташовані жіноча та гостьова половини, стала музеєм.

Фортеця Кайсері

Фортеця Кайсері складається з двох окремих будов – зовнішньої та внутрішньої фортець. Зовнішні кріпосні стіни було побудовано в 242 році н.е. за приказом римського імператора Гордіана III, а внутрішню цитадель побудовано на початку VI ст. н.е. візантійським імператором Юстініаном. Свій нинішній вигляд фортеця в значної мірі набула за часів анатолійських сельджуків, коли робилися спроби зміцнити її проти набігів монголів. В 2008 році прийнято рішення про відкриття у фортеці центру культури та мистецтва.

Будинок-музей Ататюрка

Будівля в центрі Кайсері побудована наприкінці XIX ст. в якості будинку. 19-21 грудня 1919 року тут гостював Мустафа Кемаль Ататюрк. Цей будинок є чудовим прикладом традиційних будинків Кайсері, декільком з яких вдалося зберегтися до наших днів. В цих будинках привертають увагу кінці даху та нижній карниз еркеру, які прикрашені різьбленим деревом.

Мечеть Улу/Ulu (мечеть Кебір/Kebir)

Знаходиться в центрі Кайсері, неподалік від критого ринку. Мечеть також відома під назвою Кебір/Kebir та відкрита для богослужінь. Мечеть, яку було побудовано імовірно в 1134-1143 роках, є однією з найстаріших турецько-ісламських будов в Кайсері. Судячи з її планування, вона є одним з перших прикладів сельджукських мечетей в Анатолії.

Лікарня та медресе Гевхер Несібе (Музей сельджукської цивілізації)

Побудовані в 1205 році, в епоху Держави анатолійських сельджуків. Комплекс складається з усипальниці, медичного медресе, лікарні та психіатричної лікарні. Збереглися дві окремі будівлі лікарні та частина медресе. Відомо, що в що в будівлі, яка є першим в Анатолії медресе прикладної медицини, психічні захворювання лікували звуками води та музики. В наші дні ця будівля використовується як Музей сельджукської цивілізації, де вона розглядається в усіх аспектах, а методи лікування в психіатричній лікарні представлені в вигляді анімації.

Усипальниця та цвинтар Сейїд Бурханеддін/Seyyid Burhaneddin

Вчитель Мевляни, один з духовних наставників Кайсері та Анатолії Сейїд Бурханеддін народився в 1166 або в 1669 році в Тірмізі/Tirmiz та помер в 1244 році в Кайсері. За його заповітом, після його смерті над могилою не було зведено усипальницю. Стверджують, що в 1894 році, коли в Кайсері приїхав з перевіркою Абідін-Паша, он попросив султана звести над могилою усипальницю, та волею султана Абдулгаміда II було прийнято рішення про будівництво усипальниці, яку ми бачимо сьогодні.

Мечеть Куршунлу/Kurşunlu (Ахмет Паша/Ahmet Paşa)

Мечеть під основною назвою «Мечеть Ахмет Паша», що побудована в 1573 році архітектором Мімар Сінаном, батьківщиною якого є Кайсері, проте, що її центральний купол вкрито свинцем, отримала назву «Куршунлу/Kurşunlu», або «Свинцева мечеть». Ця мечеть є єдиною будовою Мімар Сінана в Кайсері, яка зберіглася до наших днів. На дворі мечеті знаходиться цікавий куполоподібний фонтан, який підтримують гострі арки, які спираються на вісім колон.

Критий ринок, бедестен та постоялі двори

Критий ринок, який є другим за величиною після стамбульського критого ринку Капали Чарши серед критих ринків, побудованих в османський період, зведений імовірно в XV столітті. Ринок, який майже повністю згорів в результаті пожежі, був заново відновлений в камені. Критий ринок, який є центром торгового життя Кайсері, - сьогодні разом із самобутніми стравами та виробами ручної роботи тут можна придбати найрізноманітніші товари в багатьох магазинах.

Історичний Талас/Talas

Талас - древнє поселення з його археологічними та історичними міськими цінностями, а також важливе історичне поселення, на території якого триває життя. На території округу знаходиться безліч історичних будов та природних зон. Деякі з них – підземне місто Алі Даги/Ali Dağı, мечеть Яман Деде/Yaman Dede, будинок культури та мистецтв Яман Деде/Yaman Dede та вулиця Алі Саіп Паша/Ali Saip Paşa.

Церква Сурпа Кіркора Лусоворича

Церква побудована на честь Сурпа Лусаворича, відомого вірменам як «перша людина, віддана світлу Божому». Це одна з найважливіших вірменських церков в Анатолії. Всередині арки, що обрамляє ворота, знаходиться напис на вірменській мові, в якій говориться про те, що церква була відремонтована в 1885 році. Церква прикрашена фресками з геометричним та рослинним орнаментом. Кулони церкви прикрашені біблейськими сюжетами, а внутрішні стіни - геометричними та квітковими візерунками.

Мечеть Яман Деде/Yaman Dede (Церква Паная/Panaya)

Церква, яку побудовано в 1886 році за наказом митрополита Іонніса, в 1928 році була перетворена на мечеть та відкрилась для богослужінь. Будівля, яка спочатку була церквою, побудована за планом у вигляді хреста. Після додання міхрабу та кафедри будівлю було перетворено на мечеть. Після того, як будова, відома як церква Паная, була перетворена на мечеть, вона отримала назву «Мечеть Яман Деде/Yaman Dede». Під терасою мечеті розташовані лавки, створені у формі толу. Сьогодні ці лавки функціонують як культурний об’єкт.

Історичний Гермір/Germir

Знаходиться приблизно в 6 км від центру міста. Життя поселення охоплює широкий проміжок часу, який містить хеттський, каппадокійський, римсько-візантійський, сельджукський та османський періоди. В Гермірі/Germir, де протягом багатьох років разом проживали турки, греки та вірмени, мовою спілкування завжди була турецька. В Гермірі є 2 грецькі церкви, 1 вірменська церква, 2 мечеті, 1 хамам, 1 місце, де продавали та покупали валюту та цінні папери, 20 магазинів, 65 лавок та 1 бойня.

Купол, що обертається (могила Шах Джихан Хатун)

Дата будівництва куполу, який зведено на честь Шах Джихан Хатун, достеменно невідома. Судячи з архітектурних та декоративних особливостях купол, імовірно, було збудовано в останній чверті XIII століття. Кам'яна оздоблення відображає пишність турецького мистецтва. Через схожість орнаментів, що оточують купол, складається враження, що купол обертається, коли відвідувачі ходять навколо будівлі, тому купол отримав назву «купол, що обертається».

Музей Ахі Евран/Ahi Evran

Музей побудований в другій чверті XIII ст. Ця будова належить Ахі Еврану, засновнику організації Ахі, що зробила досить сильний вплив на Кайсері та Центральну Анатолію в XIII столітті. Будівля, яка також має окреме важливе значення як один з перших прикладів такого роду в Анатолії, в наші дні працює як Музей торговців та ремісників і є першим в Туреччині музеєм ремісників. В музеї виставлений шкіряний оздоблювальний камінь, що належав Ахі Еврану, та інші місцеві предмети.

Медресе Сахабіє/Sahabiye

Медресе, яке знаходиться на проспекті Джумхурієт/Cumhuriyet, побудовано за наказом великого сельджукського візира Сахіп Ата. Будівля, яка цілком побудована з тесаного каменю відповідно до архітектурних традицій анатолійських сельджуків, привертає увагу кам’яним оздобленням на коронних воротах. Коронні ворота прикрашені трьома широкими смугами з вирізаними на них геометричними фігурами з обох боків, а також низькою зубців зверху вниз та однією прилеглою колоною з зиґзаґами по зовнішніх краях.

Будинок Мімар Сінана

Будинок, в якому народився Мімар Сінан, відомий архітектор в історії турецької архітектури, знаходиться в районі Агирнас/Ağırnas в 27 км від центру провінції. Агирнас з його галереями, печерами та руїнами підземного міста – це поселення, якому не менш 3000 років, та яке зберіглося до наших днів. Окрім ткацтва, жителі Агирнасу також є майстрами з обробки каменю, кладки стеі, фарбування, штукатурення та з інших будівельних робіт. Разом з домом, в якому народився Мімар Сінан, в селищі також є різні зразки цивільної архітектури, такі як фонтани, підземні міста та церкви. Вважається, що 80% поселення селища Агирнас з його глибокими колодязями та зеленою природою складає підземне місто.

Підземне місто Агирнас/Ağırnas

Деякі частини підземного міста побудовані ще до нашої ери, згодом з’явилися додаткові будови, а судячи з ніш та малюнків можна зрозуміти, що найбільш активно місто використовували між I та XIII століттями нашої ери. Агирнас з його підземним містом, печерами та галереями – це місце, яке люди почали заселяти принаймні ще 3 тисячі років тому. Історичні документи сельджукського періоду, щодо минулого Агирнасу, відсутні, але є записи, які відносяться до османського періоду.

Церква Ендюрлюк/Endürlük (Церква Агія Тріада)

Згідно записам, ця церква побудована в 1831-1835 роках та є турецькою православною церквою, яка зберіглася до наших днів. Церква, що побудована в 1835 році, отримала свою назву від імен трьох святих: Андроніка, Прова та Тараха. Церква оточена високими стінами.

Міст Текгьоз/Tekgöz

Побудований в 1202-1203 роках. В той час міст будували з метою забезпечити сполучення між Кайсері та Киршехіром/Kırşehir Довжина мосту становить 120 метрів. Ширина мосту, який побудований з тесаного каменю над рікою Кизилирмак/Kızılırmak, становить 27 метрів, а висота – 18 метрів. Через широку арку мосту в народі його називають «Текгьоз/Tekgöz» або «Ялнизгьоз/Yalnızgöz», що означає «одноокий».

Мечеть Улу/Ulu – Бюньян/Bünyan

Активно використовується та відкрита для богослужінь. Побудована в 1333 році одним з відомих архітекторів того часу Калуяном. Мечеть займає територію у вигляді прямокутника, що простягнувся з півночі на південь, та має форму базиліки. Вкрита земляним дахом з дерев’яними балками. З боку будова виглядає монументально. Мечеть з її видатною архітектурою варто побачити.

Караван-сарай Каратай/Karatay – Бюньян/Bünyan

Побудований в 638 році за хіджрою (1240-1241 рр.н. е.) Зовнішні стіни караван-сараю, що виглядає як невелика фортеця, зроблені досить високими. Це одна з важливих зупинок на Шовковому шляху. В той час караван-сараї будували для розміщення. Складається з 2 частин – літньої та зимової. В літній частині знаходяться службові приміщення та портик. Зимова ж частина – це окрема та повністю закрита територія. Тут розташований хамам та місце для омовіння. Крім того, в його архітектурі також є важливі елементи декору, що привертають увагу мистецтвознавців.

Караван-сарай Султанхани/Sultanhanı – Бюньян/Bünyan

Караван-сарай Султанхани/Sultanhanı знаходиться в окрузі Бюньян/Bünyan в 47 км від Кайсері. Ця споруда, яку, імовірно, було побудовано в 1232–1236 роках, є одним з найкращих зразків архітектурного стилю сельджуків. Будова складається з 2 частин – літньої та зимової, де під час розміщення задовольнялися усі потреби караванів. Літня частина розташована на північному боці караван-сараю, а зимова частина – на південному.

Скельний барельєф Фрактін/Fraktin

Ці барельєфи висічені на скелі, яка розташована на березі ріки Карасу/Karasu неподалік від села Ферхаттін/Ferhattin округу Девелі/Develi. На двох частинах, які добре зберіглися, зображено лібацію короля та королеви в присутності бога та богині. На одному з барельєфів великими ієрогліфами висічено ім’я королеви та її країна. Зображення фігури королеви на правому боці пам’ятки довше, ніж зображення фігури богині. Окрім того, зображення фігури короля теж коротке. Зображення королеви Пудухепи/Puduhepa розташоване вище решти зображень, а богиня зображена сидячи з витягнутими ногами. Ієрогліфічний напис на королеві виглядає вдвічі більше, ніж напис на королі. Ці розбіжності дозволяють припустити, що написи зроблені в різні часи двома різними групами каменярів.

Джерело Ситмапинар/Sıtmapınar

Джерело, яке знаходиться в окрузі Фелахіє/Felahiye, побудоване в римський період та функціонує і понині.

Римська пам’ятка

Розташована в районі Казикли/Kazıklı округу Фелахіє/Felahiye. Побудована в II-III століттях н. е. Це прямокутна споруда, яка простягнулася з півночі на південь. В неї можна увійти через дверь, що розташована посередині південного фасаду. В східній, північній та західній стінах будівлі знаходяться круглі арочні вікна.

Фортеця Заманти/Zamantı (Фортеця Мелікгазі/Melikgazi)

Фортеця Заманти/Zamantı знаходиться в селі Мелікгазі/Melikgazi округу Пинарбаши/Pınarbaşı провінції Кайсері. Побудована в візантійський період для того, щоб тримати під контролем дороги, які ведуть до Заманти/Zamantı та Ельбістану/Elbistan. По залишеним слідам видно, що після того, як візантійці втратили владу в цьому регіоні, фортецю активно використовували та ремонтували данішменди, сельджуки та османи. Фортеця Заманти поєднана з вапняковими скелями, що її оточують. Звісно, що під впливом різних культур згодом в будівлю вносили доповнення.

Міст Шахрух/Şahruh

Знаходиться в містечку Караозю/Karaözü округу Сариоглан/Sarıoğlan провінції Кайсері. Активно використовується і в наші дні. Дата будівництва достеменно не відома, але припускають, що міст побудовано в 1480-х роках. Міст завдовжки 155 м спроектований з 8 арками.

Пам’ятка Імамкулу/İmamkulu

Знаходиться в окрузі Томарза/Tomarza провінції Кайсері. Імамкулу/İmamkulu – це одна з пам’яток у вигляді наскального зображення, яка знаходиться на дорозі, що веде до Кіццуватни хеттського періоду, який датується XIII ст. до н. е. Перед зображенням короля/принца зображений бог бурі та вітру, який наступає на спини трьох гірських богів із схиленими головами, а лівою ногою стоїть на колісниці, яка запряжена двома биками (Хум та Сені) На цьому скельному виступі розташований Бог Бурі та три гірських бога. Ліворуч зображений король в платті до колін та туфлях із загнутими носами, який стоїть зі списом в лівій руці та луком через плече в правій руці.

Церква Томарза/Tomarza (Церква Сурп Богос Бедрос/Surp Boğos B)edros)

Знаходиться в центрі округу Томарза/Tomarza. Побудована в 1835 році. Незважаючи на те, що з її стін посипалося каміння, будова зберіглася до наших днів. В церкви, яка простягнулася зі сходу на захід, немає притвору. На арці апсиди та на фресках, що відображають час їхнього створіння, видно написи вірменською мовою.

Долина Ердемлі/Erdemli

Знаходиться в 65 км від Кайсері. Долина Ердемлі /Erdemli (Ердемесін/Erdemesin) відома як важливе поселення візантійського періоду. Округ Єшильхісар/Yeşilhisar, до якого відноситься долина, в візантійський період згадується як «Кізістра». В долині Ердемлі завдовжки близько 1 кілометру знаходиться одна будівля палацу та вісім скельних церков (Церква-мечеть, Церква св. Євстафія, церква з вбудованими двома апсидами, Церква св. Миколая, Церква св. Михайла, Церква дванадцяти апостолів, Церква сорока мучеників, Церква з одним нефом).

Руїни Соганли/Soğanlı

Знаходяться в долині, де сучасні будинки межують з печерами та скельними церквами. Територію Соганли/Soğanlı почали використовувати для поселення в римський період. Висічені в скелях на схилах ущелини приміщення римляни використовували в якості цвинтаря, а візантійці– в якості церкви. З IV ст.н.е. Соганли був одним з християнських центрів в Каппадокії, та його значущість зберігалась також в VII та VIII століттях. Окрім багатьох видовбаних в скелях церков та монастирів, в Соганли також знаходяться тисячі голуб’ятень, печер та прихистків. В Соганли, який побудовано з туфу, знаходиться близько 50 скельних церков та печер, а також це місце відоме красою «Димоходів фей». В печерах, церквах та на похованнях зустрічаються зображення Ісуса Христа та апостолів. Важливі церкви, які знаходяться в Соганли: Церква Карабаш/Karabaş, Церква з куполом, Дерев’яна церква (церква св. Варвари), церква Їланли/Yılanlı, Церква Сакли/Saklı, церква Токали/Tokalı, церква Баллик/Ballık та церква Геїклі/Geyikli.

Райони Гюзельоз/Güzelöz та Башкьой /Başköy– Церква святого Георгія

Райони Гюзельоз/Güzelöz та Башкьой /Başköy, що розташовані по краям долини, є важливими місцями, де знаходяться історичні церкви та печери з наскальними зображеннями. Район Башкьой - один з найважливіших історичних районів регіону з унікальними природними краєвидами та однією з історичних будов - церквою Святого Георгія.

Міська бібліотека Кайсері (Церква Діви Марії)

Відомо, що церква, яка, судячи з її архітектурних елементів, побудована в XIX столітті, була прикрашена фресками, але в наші дні вони замазані однотонною фарбою. Церква, яка добре зберіглася до наших днів, наразі функціонує як міська бібліотека. Це перша та єдина бібліотека в Туреччині, яка знаходиться в будівлі колишньої церкви.

Мечеть Кале/Kale (мечеть Фатіх/Fatih)

Побудована в північно-західній частині внутрішньої фортеці Кайсері. Мечеть згадується під назвою «Фатіх», але також відома за назвою «Кале». Побудована на честь Фатіх Султан Мехмета. Оскільки записи про мечеть відсутні, дата її будівництва невідома. Мечеть Фатіх – це мечеть з куполом, збудована у вигляді квадрата з тесаного каменю та звернена задньою частиною до північно-західної стіни внутрішньої фортеці Кайсері. Це один зі зразків ранньої османської архітектури з одинарним куполом, що спирається на чотири стіни.